Андрій Кравченко - Вітер вольний

А я вийду в поле. Стану вітром вольним знаю ціну правди, знаю смак поразки.
Та душа жива, хоч давно брела і життя рубало мене без підказки.
Я стояв, як камінь, не схилив чола а я вийду в поле.
Стану вітром вольним та на повні груди.
Щоб не чули люди ах, болить душа.
Болить не спіша болить потихеньку.
Моє серденько і не раз я падав та вставав від болю.
Сивина на скронях це як оберіг розривали вітри на широкім полі.
Був на дні не раз, але честь зберіг !