Ірина Федишин - І як тепер тебе забути

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути.
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,.
такої спраглої жаги,.
такого зойку у мовчанні,.
такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші,.
такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,.
а квіти, кинуті тобі.
Ще поки можу але вже не можу.
настала черга й на мою зорю.
чи біля тебе душу відморожу.
чи біля тебе полум'ям згорю.
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.