Скло блакитних вітрин kolibri

Скло блакитних вітрин ніби між нами лід ти крізь мене дивишся, ніби я тільки привид.
Світ тече по колу, вулиці мій лабіринт я ловлю відблиски тебе у кожному синім склі.
Тиша між словами звук, який мене гріє місто знов мене ховає у свої холодні мрії.
В голові шумить, та я вже не відрізняю де сон, а де ти я просто зникаю.
Скло блакитних вітрин я тону в цьому світлі твої очі, як лід, але я лечу безкрило.
Місто дихає димом, і нам з ним так схоже все, що справжнє, завжди трішки тривожне.
Ми розмиті силуети у тумані реклами !