Сонце VovaZiLvova, Morphom

Сонце
Сонце
Сонце, ти світиш однаково всім
Навчи мене бути таким
Навчи мене просто світити

Сонце і навіть тоді, коли грім
Ти прикладом будеш моїм
Як сяяти і не згоріти

Харюсь на людей дорослих швидко, як маленькі діти
Це на вигляд і на запах десь так, як зів'ялі квіти
Це по суті і по факту - ознака незрілості
Відсутність розуміння - присутність зарозумілості
Бажання всіх навчити, але не вчитись самому
Бажання всіх розбудити, коли сам сплю, наче кома
Бажання всім підказати те, що не треба нікому
Бажання всіх врятувати, коли ніхто не тоне

Або тонуть усі та не шарить ніхто
Я приходжу у храм, але там шапіто
Я тікаю до себе, тікаю від них
Я не вірю у всі їхні байки про гріх
Я забув, шо вони теж шукають своє
Я забув, шо над ними теж сонечко є
Подивився на нього, а потім на себе
І все пригадалося - сяяти треба

Сонце, ти світиш однаково всім
Навчи мене бути таким
Навчи мене просто світити

Сонце і навіть тоді, коли грім
Ти прикладом будеш моїм
Як сяяти і не згоріти

Подивлюсь на сонце і згадаю для чого я тут
Щоб для наших братиків бути, як запасний парашут
Щоб для наших сестричок бути запасним летовищем
У вас не видно сонця там? Не страшно, ненадовго ще
Подивлюсь на сонце і все стане спокійно і ясно
Пригадаю, що все тут доречно і все тут є вчасно
Пригадаю - той, хто іншим віддає, той не збідніє
І тому задурно сонце світить, вітер в спину віє

Ми не побачимо з тобою ніч
Тінями нам не бути
Безліч усміхнених облич
Не дадуть нам заснути

Забуду про себе, забуду про его
Забуду тривожність, забуду бентегу
Забуду про втечу, забуду-забуду
Залишуся з ними й світити їм буду
Залишуся з нами, вони це і є ми
Без нас і без сонця ми просто згниємо
Тому, коли сонця не видно з-за хмари
Я також світитиму даром

Сонце, ти світиш однаково всім
Навчи мене бути таким
Навчи мене просто світити
Сонце і навіть тоді, коли грім
Ти прикладом будеш моїм
Як сяяти і не згоріти