Автор - Примарні

Я вірю та знаю
У кожному живе любов
Надхнення шукаю,
Пробуджуюсь від сну ізнов
Та тиша спідкає, молитва в голос за для всіх.
Здіймаю очі в стелю й шепочу тобі.
Свої примарні сни

Я бачу велич світу, його плач...
Та темряви ковток!
Лихе минає швидко -
Зараз зробимо уже наступний крок
Я маю що сказати,
Звеселюся, випивши вогню
Надія не полише, до поки маємо свою мету!

Постійно споглядаю
Наївно вірю в чудеса
Немовби намагаюсь
Лишитись з грою сам на сам.
Що тиша відкриває
Відчайдушність у цю мить?
Та кожен раз як перший шепочу тобі:
Свої примарні сни

Я бачу велич світу, його плач...
Та темряви ковток!
Лихе минає швидко -
Зараз зробимо уже наступний крок
Я маю що сказати,
Звеселюся, випивши вогню
Надія не полише, до поки маємо свою мету!